Тут у мене теорія зародилась. Все проблема в тому, що нас виховували такими, якось публічно виявляли свої почуття ми лише в глибокому дитинстві, а потім воно саме собою зникає. Ми стаємо дорослішими, нас наче мають турбувати дорослі штуки. Ну, тут я про свій досвід кажу, мабуть не всі такі.
Але от як подумати, часто ми говорим друзям, батькам, ну і коханим само собою, що ми їх любим? Ми думаєм що вони самі про це знають, але тут з'являється фраза чиясь "як люди можуть догадатись що ти відчуваєш, вони ж не вміють читати думки, і доки сам не скажеш - ніхто й не знатиме".
Для мене оці "дівчачі обійми" на прощання завше було чимось дивним, а про "чмоки на прощання" в школі я взагалі мовчу, для мене це щось з розряду "тупості" :D
Але з другої сторони, дивлюся я зараз відео\передачки корейські, і настільки у них там менталітет інший. Для них цілком буденно обіймати когось, тримати за руку, навіть якщо людина такої ж статі що і ти. Один актор в одному інтерв'ю казав, що якщо людина йому подобається, він проявляє дружні почуття шляком кусання :D Корейці дивні, але в цьому плані вони попереду нас, вихованців радянського союзу, отих штук "моя хата скраю" і тд. Того й добріші вони, і країна одна із передових у світі.
От такі от думки до мене прийшли, доки підписувала відкритку для подруги, хе -_-
Я ж це робила сьогодні кекси, і нічого не вийшло. Ніколи більше не робитиму масляні креми і не пектиму кекси за новими рецептами у якісь відповідальні моменти =( Сама ж знаю, що у 4 з 5-ти випадків нічого не вийде -_-
Тому я сьогодні розчарована собою, і тим, що лише солодкого напхалась (хоча не критично, але всеодно), хоча й не їм солодкого і мучного уже місяць мабуть.
На цьому все, зараз йтиму дивитись Ігри Престолів, крутий серіал, жаль що в сезоні лише 10 серій -_-
А ще, я не знаю чи йти до насті зранку, чи потім, разом з батьками, ех.
Немає коментарів:
Дописати коментар