загалом, як все було:
про цей проект я чула раніше, натикалась вк, кидала в закладки, але особливої уваги не приділяла. потім знайома поїхала в одесу, потім у львів і у харків, і тут я задумалась, чи не спробувати собі якось поїхати, хоча в запланованих ппроектах нічого цікавого для мене поки не було. але якось зявився київ, і я подумала "чому б і ні". спочатку питала у знайомих, чи будуть вони у ті числа вільні, але ні у кого не виходило, але я всеодно подала заявку, так як якщо що, то можна було відмовитись, та й не факт що прийняли, бо у них відбір анкеток)
і ось мені на мейл приходить повідомлення, що мене прийли, і щобпідтвердитиучасть, потрібно уже завтра їм фото квитка надіслати. тут перед мною відразу вибір "або позичаю гроші у тата і відразу купую квиток, щоб виходу не було" або "відмовляєшся і закидаєш всю цю затію". я прийняла перший варіант.
спочатку було страшно, так як їжу без знайомих, і ще осі мої проблеми у спілкуванні, але потім вони відкрили чат в вк, побачила які люди їдуть, виявилось що з луцька буде ще одна дівчинка, яка їздила з людою в харків, то вже не буде так страшно. і ось так я дочекалась доки буде день відїзду, хоча, кажучи чесно, ну не було у мене відчуття що я кудись їду, геть, і я не розумію, чи то всі мої почуття-враження притупились через вік, чи то я просто черствою якоюсь стала, не знаю, але захвату як колись був, типу що "воуу, я їду в поїздку, круто", у мене не було.
я закинула кучу музики на плеєр, серіальчики і відульки на читалку, щоб було чим зайнятись і щоб не було сумно (а насправді ні те ні інше не пригодилось взагалі, даремно тільки читалку тащила з собою!). в поїзді було страшенно душно і гаряче, там я зустріла дівчинку, з якою мала їхати, вона виявилась такою болтушкою, що є добре, так як вона постійно щось розповідала, і сумувати не приходилось) через тусню на мому місці (так як їхала там якась компанійка з універа, і вони розійшлись лише в 1 ночі), ми лягли спати доволі пізно, бо нам було приїжати в 5 ранку. заснути нормально я не змогла, кожні пів годинки прокидалась, і було таке враення, що не спала взагалі, але зранку, з ентузіазмом, ми вийшли з потяга, і пішли на зустріч нашому хосту) мене з ірою поселили в різних хостів, моїм виявилась мила дівчинка, про яку буду розповідати далі. вона забрала мене і ще одну дівчинку, і ми пішли на метро, щоб доїхати до неї додому, і зкинути там рюкзаки, щоб на початок програмки піти без речей. метро мені сподобалось, якось таке дивне, хочеться зупинятись і фотографувати, особливо вночі були б круті фото! ось ми дістались до неї додому, і виявилось що це у неї кицька дома, так круто! взагалі мені дуже поталанила, що саме катя виявилась моїм хостом, так як вона близька мені по духу наче) потім прийшли ще дві дівчинки, які мали з нами жити, катя і юля, а ту третю звати лєна.
тепер маленька розповідь про катю: вона навчається на хіміка і паралельно працює, живе в квартирі сама з котейкою, якій уже 14 років. катя веган, старається не їсти їжу тваринного походження, і не має ніяких каструль\сковорідок дома, і взагалі перестала їсти мясо через те, що спалила сковорідки, а нові купувати було лінь) ще у неї є велика колекція спецій, що було забавно, так як я сама теж люблю різні приправки) квартирка у неї теж мила, мінімум меблів і багато вільного простору, там навіть на скейті можна покататись, якщо одного дивана забрати)
далі ми пішли на початок програмки, де у нас за графіком мало бути знайомство. ми трішки довго блукали, так як не могли знайти "єнота", антикафе. знайомство почали тим, що кожен мав сказати хто ти і звідки, і кілька слів про себе, а наступна людина повторяла і добавляла таку ж інфо про себе, і так до кінця) було забавно, але дійсно так добре запамятовується хто є хто. потім було ще дві гри, теж забавні, і які також трішки познайомили нас один з одним. потім ми вибирали собі таємного друга, якому мали добити приємне аж до останнього дня)
далі був квест. загалом ось ці всі ігри я в теорії не дуже люблю, але на практиці завжди веселюсь, тому квест мені страшенно сподобався. там треба було виконувати завдання, обійти десь 12 точок, при цьому побували в цікавих місцях і дізнались цікаві факти про них. першим завданням було купити щось одним чеком на суму 4,20 грн) ще під-час квесту, ми забігали в гарне місце, дворик, який захований від всіх, і був він такий творчо-хіпстерським, з стікерками на холодильнику в дворі і з принцесою мононоке на стінах!
бачили ще великих воронів у клітці, за кими доглядають мешканці двору, шукали конверт в кущах, розпитувались у прохожих "хто їсть на сніданок макінтоша", співали українські пісні, малювали різні штуки, використовуючи для образів різні предмети і навіть присідали для додаткових балів.
здається це під-час квесту ми проходили по пейзажній алеї. там стільки креативних штук. я була приємно здивована, там що не лавочка, то витвір мистецтва, от дійсно, не думала що у нас таке є. особливо сподобалась статуйка "дощ", не дивно що вона улюблена в тараса, нашого гіда на час квесту) це на пейзажній алеї знаходять відомі коти, які покрити ось такими скляними кульками, там все ними покрите!
а, ще також після оголошення результатів квесту, на якому ми програли, хехе, поспілкувалась з Богданом, який був нашим оператором, і який подумує про кидання універу.
далі був тренінг по роботі з міліцією, і хоча всім нам хотілось уже спати, було доволі цікаво. але далі для мене почалось пекло, так як мені стало страшенно погано (у мене в подорожах постійно якісь проблеми зі шлунком), почав боліти живіт, хотілось просто скрутитись калачиком і так лежати, але у нас ще цілий вечір був попереду. я взагалі затупила що не взяла з собою ніяких таблеток, от і мучилась. потім ми йшли по вулицях вечірнього києва, і дівчинка Юля, з якою я почну більше спілкуватись потім, вгостила морквою, і ми йшли і жували її, так як вона також за здорове харчування)
далі ми пішли їсти, а потім, коли вже почало темніти, ми піднялись на якийсь пагорб, де було видно частину києва, краса!
потім пішли на набережну, там теж така краса. взагалі набережна мене здивувала, вважай що в києві є все, лише гір нема, щоб було ідеально) потім дійшли до закинутого мосту, на якому ввечері збираються всі тусити, там навіть хтось розпалював вогнище. хоча багато хто там просто сидів і бухав, але якось отак з компанійкою туди прийти послухати музику, мабуть, забавно. дехто вирішив полізти на того моста, жаах, я би і зі страховкою побоялась би :'D
і от було десь уже біля 12-ї, ми почалапали на метро. прийшли додому десь пів першого, нам з Юлею дістався королівський диван, на якому легко вмістилося би 3-4 людини, але ми спали на ньому вдвох) хоча спали ми не надто довго, в 8 вставали, щоб вспіти на початок програмки. Ще була одна біда, не було гарячої води, а в холодній помитись я наважилась не відразу, так як колись прийняла прохолодний душ, а потім пів ночі провалялась в ліжку, трусячись від температури -_-
Наступного дня у нас на початок була запланована подорож до Пирогово, музею під відкритим небом, загалом це просто величезна площа, де різні виставки, наприклад зразки будинків кожного з періодів укр історії, починаючи від простих халупок селян, і закінчуючи хатами священників і сільської школи. По дорозі туди, я ще згадала що ми граєм у "таємного друга", а я ще нічого не дарила своєму (у мене була дівчинка, теж Наталя), тому єдине що я могла зробити, це купити барні :D барні для мене, завдяки Мері, тепер якась вкусняха дружби, яку мило купувати просто так, коли зустрічаєшся погуляти просто) В Пирогово було забавно, хоча я не фанат укр культури, але було цікаво. Туди багато хто приходить сімєю, з дітлахами запускають повітряних зміїв і просто відпочивають. Там є багато гарних вітряків.
Наступного дня у нас на початок була запланована подорож до Пирогово, музею під відкритим небом, загалом це просто величезна площа, де різні виставки, наприклад зразки будинків кожного з періодів укр історії, починаючи від простих халупок селян, і закінчуючи хатами священників і сільської школи. По дорозі туди, я ще згадала що ми граєм у "таємного друга", а я ще нічого не дарила своєму (у мене була дівчинка, теж Наталя), тому єдине що я могла зробити, це купити барні :D барні для мене, завдяки Мері, тепер якась вкусняха дружби, яку мило купувати просто так, коли зустрічаєшся погуляти просто) В Пирогово було забавно, хоча я не фанат укр культури, але було цікаво. Туди багато хто приходить сімєю, з дітлахами запускають повітряних зміїв і просто відпочивають. Там є багато гарних вітряків.
Єдине що було пічальне так це те, що це тупо відкритий простір, і я просто спеклась, зі своєю шкірою, отак називається не взяла крему -_- Потім у нас був невеликий пікнік, і лекція про роботу ФРІ, було також цікаво послухати історії інших людей. Ще варто відмітити те, що організатори ТК у Києві гарно потрудились, мало того що вони домовились про безкоштовний вхід для нас, так ще й виняйли автобус, який з комфортом довіз нас туди і назад, так як до пирогового їхати майже годину в одну сторону мабуть (це була лише частинка не центру києва, тому да, київ просто величезний).
Далі у нас по програмі була екскурсія в КПІ - київський політехнічний інститут, там були також дивні для мене штуки. Мало того що він ззовні крисивий, з башеньками, так всередині там була кімната відпочинку для студентів, з подушками-кріслами, столами і іграми, де студенти після пар можуть завісати! Знаменита штука там - це башенька, з гарними сходами, які я чогось не сфотографувала. А на башенці стоїть телескоп, в який можна отак просто подивитись, там навіть столик і подушки лежать. Жаль що туди вночі не пускають, але щось думаю у них є якась схема, як туди потрапити можна, надто романтичне місце, щоб цим ніхто не користувався)
не знаю чи львівська політехніка гарніше, але і той? і інший універ вартий уваги, і з нашими місцевими навіть порівнювати соромно :D
Далі у нас був концерт камерної музики в старому костелі, і о так, це було круто! я не фанат класичної музики, але фанат музики як такої, тому слухати оркестр вживу, та ще й в старому соборі, було круто. На диво, зал був забитий повністю, хоч найдешевші квитки вартували 100 грн (нам, доречі, знову було безкоштовно все, знову організатори постарались). Перед нами сиділи якісь старенькі бабульки, які були гарно вдягнуті, в шляпках, то вони в такт головою качали на самих ключових моментах, забавно так!
А ось фото того костелу:
Коли ми йшли після концерту, тут всі почали казати, мол йдемо тусити до Каті, нашого хоста, так як вона живе сама у 3х-кмнатній квартирі, а нас під 20 чоловік, і це означало що ми не спимо, взагалі, цілу ніч -_- Ох, ми з Юлею в думках прощались з нашим ложем, розуміли без слів, хехе. Але все ж тусню ніхто не відмінив. Хоч не всі прийшли в результаті, але нас було десь 10-15 людей мабуть, якщо не більше. Дехто побіг замовляти піцу, вони ще якийсь собі алкоголь пішли купувати (якого вони майже і не пили, це здивувало мене). Відразу як ми прийшли, з Юлею перші пішли займати ванну, так як треба було помити волосся, а тут конкуренція така :D
Далі почались ігри, грали вгадування слів жестами, але більш заморочену версію у кілька етапів. Спочатку треба пояснювати написане слово словами, а другий етап - показувати тілом. Плюс до того всього, треба писати дурні-замудрьонні слова (а вони там всі такі професори, що я прям засумнівалась в своїх розумових здібностях, так як останній раз я щось реально вчила на перших курсах універа). На диво, показувати щось тілом у мене вийшло краще ніж пояснювати словами :D Загалом було весело, особливо жартики про нашу парочку "шеф поварів" з своїми Олічька і Артурка)
щодо алкоголю, так як я не п'ю взагалі, для мене спочатку це було трохи не приємно, але була ще Юля, яка теж не вживає, та і люди наші, на диво прийшли не "побухать", на людей 10 вони десь і 2 бутилки вина не розпили. От коли вже стукнуло десь 3 ночі, всі вирішили почалапати на набережну зустрічати світанок. Малявчика Артура, якому десь 15 всього було, залишили спати, а всі інші пішли. Не думала я, що свою мрію зустріти світанок, здійсню в києві та ще й з незнайомими людьми, але тут вже не вгадаєш. Хоч і було трохи дивно, мені страшенно не вистачало музики у вухах, а так, було би ідеально, зате було часу подумати. Сама набережна гарна, схил вкритий бетонними плитами, хтось бігав з собаками - все як у фільмах.
І вірячи програмці, ще до початку програми третього дня, ми уже намотали 7 км, вах!
ну і от, початок програми третього дня починається у 8,30, ми приперлись десь пів 8 додом, хлопці вляглись на наше ліжко, а нам що робити, я взяла пледика тонкого, постелила на паркет, і отак на твердій підлозі лягли я, катя і юля подрімати -_- я вимкнулась моментально просто, і не вспіла закрити очі, як уже дзвонив будильник, ми проспали всього 45 хв!
от я не знаю, сон для мене святе, я за часів універу ні разу не спала ніч, щоб щось докреслити, як це робили одногрупниці, бо сон для мене важливіший. Але не даремно кажуть, що у стресових ситуаціях наш організм зовсім непередбачувано реагує, от я і не знаю як не звалилась там з ніг, просто не знаю!
Першою по програмці була лекція від Богдана, нашого оператора, про автостоп, так як оказується він уже сусідні країни обїздив автостопом. Лекція була цікаво, з веселими історіями, судячи з яких, небезпека у плані домагань, може бути не лише у дівчат на дорозі, якщо вони їдуть самі, а й у хлопців :D поки слухала, то ще малювала ручкою малюночок для свого таємного друга) А як йшли до того парку, в якому була лекція, то там зранку такий уже гарнюющий вид на київ був, в тумані, наче не україна взагалі!
Далі була екскурсія на "громадське тв", про яке я чула трішки, але не в курсі взагалі, що там і до чого. Зате та дівчина, яка їхала зі мною з луцька, була фанатом) Офіс там крутий правда, вид з вікна на 180 градусів на дніпро, краса! сучасний дизайн, з миленькою кухонькою, де собі їсти готовлять, нам на полці навіть Джейк сидів :D Там чувачок працює (блін, досі не можу нормально називати чи хлопець чи чоловік уже, без поняття), йому мабуть під 30, чи трішки за, то він так вже гарно виглядав: трішки бородач, зовсім простий одяг, в кедах, так гарно говорив, що хоч всю ніч слухай) коли зустрічаєш таких людей, то залишається надія на майбутнє країни.
Далі була подорож у парк Слави, де Мать-Родина, чи як її там) була загальна рефлексія, де дізнавались хто чий друг і ділились враженнями від трьох днів. Там був такий епік, що просто згадую, і хочеться під землю провалитись. Тут розказували про враження, а я літаю десь в пространстві, тут доходить моя черга, мало того що виступати на публіці для мене тупізна, бо я не вмію глаголіть, так ще й не спала сутки, і тут я розумію що я щось говорю, але я взагалі не контролюю що! там просто потік незвязних слів, така кашаа, блін :D але потім якось завершила і все, ох.. позорище)
Далі барахолка, яку чекали усі мабуть. Мері розповідала, що в києві є довга вулиця-барахолка, яка по-суті мала би бути раєм для мене, так як я плюшкін, і ото я думала що ми туди і йдемо. Але це був просто якийсь невеличкий фест, з вуличною їжею, лежаками на траві, музичкою, і в якомусь приміщенні там просто зробили ряди, де люди свій непотріб продавали. Таке відчуття що це якась гума зі шмоттям, де де-не-де проскакували хендмейд стенди, хоча взагалі їх було мало. Я знайшла стенд з тими собачками, стікерки яких були вище. Виявилось що це організація, яка допомагає безпритульним собакам, лікує їх, кормить, шукає нових хазяїв. і у них сувенірка така вже мила, але я купила лише значочка і листівку, хоча треба було більше купити! але от подумала, що з міст, в яких колись побуваю, замість магнітів, треба везти значочки, бо значочки це круто, хе
ще на барахолці знайшла листівку одну і деревяні штуки, які по-суті можна і у нас знайти, але там було їх більше. Того от, єдиним сувеніром був значок на рюкзак :D поганий з мене турист, як виявилось.
Після барахолки я вже хотіла пошвидше на вокзал, щоб сісти у крісло, вмикнути музичку і просто відпочити до поїзда, який був на 9-ту вечора. Але треба було ще поїхати, зібрати речі, на вокзал ми пішли десь після 6-ї, так як з кімнати у дівчат поїзд був раніше, а я сказала що піду з ними, щоб потусуватись там до 9-ї. Одна дівчина там взагалі таку драму влаштувала, ніби більше ніколи в житті всіх не зможе побачити, ой, було надто награно для мене :D
Аа, ще ж в пінчук арт центрі були, ой. Не сподобалось взагалі-взагалі, для хіпстерів, які там щось розуміють, похитують головою, наче во, велике мистецтво. А там ще якась артхаусна короткометражка, де два дядьки привязали голу тьтку, і там на ній півко пили, карти грали і тд. На поверхах фотовиставка голих, обкурених бомжів, в усіх проявах непристойностей, ще якісь вирізки з журналів, де тільки надписи і циферки. Кароч, єдине на що там можна було прийти подивитись, так це туалет дзеркальний кольоровий, таке от.
от ми уже попрощались з усіма, з катею відправили усіх на поїзд, і пішли чекати мій потяг. Не знаю, щось мені здається що катя подумала що я взагалі ніяка, що мені мо не сподобалось, але мені дійсно сподобалось гостювати в неї. Не знаю як вона, доволі асоціальна людина, яка не може з кимось жити, бо та людина починає її вибішувати, настільки прокачала себе, і зараз є доволі комунікативною людиною. Але в її особі знайшла щось спільне з собою.
от ми сіли в потяг, їхали назад ми з тими самими людьми, з луцького політеха, з якими їхали у київ, але цього разу сказала що завісати вони так довго не будуть, бо вони знов у мому відділі були, хоча ще добавилась якась дівчинка з бабулькою, які спали збоку від мене, але вона була геть тихенькою. Вирубилась я просто моментально!
Якщо говорити про враження від Києва, то він сподобався, поїхти знову треба буде точно (ото на початку вересня буде конкурс, то поїдемо усією командою, якщо змін в складі команди не буде). Точно треба ще побачити гастрономічного києва, піти в корейські ресторанчики, пошукати милоту, побувати в хіпстерських кафешках. Щодо ТК, мені і самій було нормально, але читаючи і пишучи враження через місяць, то бачу що яка була пічалька у плані спілкування з новими людьми, так як 50% часу я була наодинці впринципі, хоча це не напрягало. Але от, якщо і їхати ще раз, то не літом точно, і з кимось знайомим відразу, для мене, такої не комунікабельної людини :D
Треба ще розповідь про подорож у рівне написати, нарешті.
Немає коментарів:
Дописати коментар