загалом ця книга про одного письменника, який в дитинстві втратив батька, який вмер на його очах. він жив на те, що писав невеличкі розповіді в одне видавництво, а потім взагалі писав під іншим ім'ям для дретійх осіб. І одного разу, після дуже дивних подій, йому приходить лист з пропозицією співпрацювати з однією особою - видавником з Франції, який просить його написати певну книгу за дуже велику винагороду. Паралельно відбувається багато подій: закоханість в помічницю свого друга - Крістіну, яка зовсім не відповідає взаємністю і навпаки, презирає його за те, що він тратить свій талант, пишучи книги для інших, а не для себе. Потім головний герой - Давід, дізнається що у нього невиліковна хвороба, і жити йому у найкращому випадку пів року-рік, тоді він наважується зустрітись з цим таємничим видавником. Він же пропонує йому не лише величезну суму грошей за написання певної книги-релігії, але й допомагає йому позбавитись хвороби дивним способом.
Йдучи слідом розповіді книги, відкривається багато цікавих і дивних речей: містер Семпере - власник крамнички книг, якого всі поважають в місті, розповідає йому про певне "кладовище забутих книг". А тепер флешбек - саме цей магазинчик книг "Семпере і сини" постає головним об'єктом у першій книги, але там деякий нюанс, про який я дізналась лише в кінці книги, і що винесло мені мозок остаточно! Кладовище книг - це величезне приміщення з кімнатками і коридорами, в якому куча стелажів з книгами, які в той чи інший момент люди вирішили похоронити тут, доки хтось не віднайде їх, і надасть нове життя. Кожен хто приходить туди вперше повинен вибрати собі лише одну книгу, і піклуватись про неї все життя. Саме тоді Давід віднаходить там дивну книгу рукописів, з якої і починається ланцюжок дивних подій в книзі.
Що ще дивне в книгах Сафона, так це те, що перша половина чи четвертина книги наче цікава, але місцями дуже занудна, тобто ти вже думаєш що от, кінець же ж, а що там ще можна написати на 300 сторінок, а в другій частині сюжет набирає зовсім інші обороти, і стає дуже цікаво. От я сьогодні засіла на 200 сторінок і на кілька годин, доки не дочитала до останньої сторінки.
Далі виявляється що та рукопис була написала минулим власником цього будинку, в якому Давід зараз живе. В будинку є одна кімната, в якій зібраний увесь хлам з будинку, там же він знаходить старі речі і знімки. Паралельно до нього у помічниці напрошується дівчина Ізабелла, яка теж мріє стати письменницею, і хоче дізнатись більше про це, тому вона поселяється у нього, і допомагає йому по будинку і стає йому хорошим другом.
Чим більше Давід починає дізнаватись про історію минулого автора, тим запутанішою стає історія. Всіх штук не напишеш, але останні 200 сторінок страшенно насичені подіями. Одною із ключових постатей є Кристіна - помічниця його друга, в яку він закоханий, і з якою там ціла історія.
Тепер про основні штуки, які переплітаються з першоб частиною:
Семпере, я думала що той малий, який був у першій частині, і є сином того Семпере, тобто це покоління що є в другій частині "батько і син", то це ті самі "батькі і син", що були в першій частині. А виявляється що ні, все не так просто. Ключові особи що перетинаються у цій частині це син Семпере, Крістіна і Ізабелла. І щось мені так здається, що Крістіна буде якось фігурувати в третій частині, або мені так хочеться. Хоча зараз прочитала рев'ю, і походу там буде історія Ферміна з першої частини.
Загалом книга мені дуже сподобалась, цікавіша за першу, бо в першій не було так багато епічних моментів і запутаностей. Жаль що я свіжі враження не написала кудись від першої книги. Третя книга доволі маленько, тому думаю швидко прочитаю її, там всього десь до 200 сторінок.
Немає коментарів:
Дописати коментар