В Київ ми запланували їхати на 3 дні, 7-9 числа, а потім я йду на потяг в Черкаси, і там залишаюсь до 11-го числа, а далі знову в Київ, а потім в Луцьк.
Взагалі поїздка почалась із незапланованих витрат, бо мої нові смугасті штано-лосіни без кишень, а телефон тримати в руках взагалі не варіант, так само як і в рюкзаці, то я побігла в кропп і купила собі бананку, ахах, доволі зручна штука, як виявилось.
Київ нас зустрів прохолодною погодкою навіть, хоча ввечері першого дня був дощик трохи, але це краще ніж прогнозована жара в +33( Вже традицією стало йти снідати в пузату хату, там же ж пити каву. Потім ми поїхали на Петрівку, яка виявилась закритою, бо понеділок, а ми щось затупили. Потім пішли пішком в Сільпо, що біля хостелу, купили продукти, бо вирішили готовити самі. В меню була цвітна капустка, паста і салат, хоч з готовкою там свої епіки були, але пр оце пізніше) Далі пішли в хостел заселятись, нам навіть дали той самий номер, ностальгійка, ахах.
Аа, там ще передісторія є: ото за день до того, я нарешті почала дивитись шмзм, хоча цього разу зіппери жмотяться на епізоди, і вийшло лише 4 серії. Ото подивилась, набралась свегу, і там були няшечки, типу Пеномеко, Панчнелло, У Вондже) І ото ніч перед поїздкою, я випила 4 кави, спати взагалі не могла, і тут я відкрила для себе Пе-но-ме-ко! Оказується, він входить в крю Fanxy Child, де є Зікач, Дін, Краш, Міллік ну і Пеномеко. Обоги, відкрила сайфер з альбому Зіко, там була відулька, і ооо як я заліпала за Пеномеко! Серденько боліло за те, що його виперли з шмзм, але відкрила нову еру заліпончиків, ахах.
Перша думка про Пеномеко на шмзм була, що він няшка, з пірсингом, класно вдягнутий і з сірим волоссям, але він мені якогось маньяка нагадував, з теми "я люблю дивних людей" :D Оказується, той мініальбом, що колись качала і мені сподобався, то це саме той Пеномеко, хоча я думала, що це дует якийсь, ахах, видно з якоюсь групою перепутала, а тут такий нежданчик.
Так от, так я Яна почала була теж дивитись шмзм, то спочатку я її підсадила на фенсі чайлд, бо мене реально плющило від цієї пісні, потім ще пеномеко, а потім ще ржачна штука "пипипипрррррр". Потім ми з Яною мучили Таню і Аню оцим хіп-хопчиком, що думаю вони нас ненавиділи всі ці три дні, ахах. Але ця поїздка мені більше сподобалась, бо все через музичку, хіп-хопчег мені треба в поїздках, а зазвичай ніхто не слухає такого, того й вмикати не можна було, а тут прям рай!
Так от, перший день ми тупо провалялись в хостелі, бо пів дня чаклували над плиткою, яка взагалі не хотіла грітись і щось жарити, потім їли та заліпали на ка-поп ігрулями на ютьюбі)
Спочатку на другий день у нас були плани: паромчик-корейський-кава-китайський, але все змінилось. Зранку, привітавши Таню та поснідавши, пішли назад на Петрівку. І там були знову незаплановані витрати. Я вже давно хотіла панамку, білу панамку, хоча знала, що буду виглядати як додік, бо в нас їх носить якась гопота лише, а от корейська інста вся ними кишить, плюс ще шмзм) І тут ми знайшли один магазин з панамками, в результаті я, Яна та Аня купили собі по панамці :D Зібралась така собі панамочна команда, ахах, а Таня вдягла Янину чорну панамку, фоточки робили, і там епіки.
Потім пішли в корейський, запитали за знижку, всетаки є знижка в -25 на дн, взяли те, що й думали: супчик, пібімпаб, кімпаб та токкпокі. Смачно як завше, але була зловила себе на думці, що, мабуть, не змогла отак завше їсти одну корейську їжу, бо вона надто жирна і накидано все. Хіба пібімпаби їсти, бо то реально нямка, і кімпаб ще був дуже смачним) Напевно, наступного разу токкпокі брати не будем, і будем просити, щоб сумчи менш гострим робили, щоб легше було їсти.
Паромчик відмінився, зекономили грошей, наступного разу буде куди піти, і в китайський теж вирішили не йти, бо якось геть наїлись (читати "нажерлись") в корейському. В результаті пішли в парк, знайшли кавку, на яку минулого разу випадково натрапили (краб кава), бо там великі порції та дешево, випили кавку, послухали музичку. Тут ми інтенсивно мучили Таню пісенькою Вудді Гоучайлд з шмзм, з його голубиними звуками "пипипипррррр", було весело) А потім потопали в хостел, бо набережної знову не дйшли, це якісь епіки, бо живемо десь близько.
На третій день ми запланували позаліпати трохи в ботанічному, до мого потягу, але виявилось, що сама оранжерея гарна була закрита, і це якась пічалька, бо я думала там якусь візульку зняти, а в результаті лише даремно везла фото, бо не фоткала і не знімала майже( Ну і все, ми там посиділи десь до 2, а потім пішли на метро прощатись.
Було дивно далі самій їхати до вокзалу, сидіти в пузатій і чекати на потяг. Дивно, бо проскакували в голові думки, типу може даремно я їду кудись сама, до незнайомих людей, якось стало лячно і сумно водночас( А я завше думала, що зможу сама кудись поїхати і вільно почуватись, виходить ні, доволі дивні відчуття були всередині, що аж дивно.
Сіла в потяг, там було капець як гаряче, їхала з якось сім'єю, яка везла котика, було забавно, хоч жаль його, бо була реально духота жахлива. Їхати до Черкас десь 4 години потягу, і час йшов доволі повільно. Але коли ми вже їхали через Дніпро по мосту, то обоги, яка була краса! Дніпро був величезний, що країв не було видно, і тоді якраз захід сонця був, і все було таким багряним, що лише заради цієї картини варто було їхати, лише жаль, що я з іншої сторони сиділа, тому прийшлось просити в тітоньок доступу до їх вікна)
Мене мали зустріти Віка з Людою, і було забавно бачити їх з вікна, якось так мило) І вся та ситуація була доволі дивною, вони були такими маленькими, бо я думала що вищі, ахах. Ми пройшлись в Сільпо, взяли собі щось перекусити, і пішли на головну набережну. І знову дивина, набережна взагалі дуже сильно нагадала мені Бакоту, от прям капець як дежав'ю! І ще, тоді було затемнення місяця якесь, і місяць був рожевий і величезний, і це все на фоні води, і обоги, як це було красиво! А ще, там чистий пісок на набережній, жаль що я була в колготках, так би зняти кеди і походити, і ноги помочити.
Я віддала їм подарунки, ми ще трішки посиділи, поговорили, і далі я пішла до Люди, бо вона приймала мене в себе) Виявляється, вона живе в гуртожитку і у неї окрема кімната, взагалі відокремленна від батьків, і це реально класно. Тільки пічаль, що це гуртожиток прям, зі спільною кухнею, душової і тд, але було нормально) Взагалі я багато думала, як це так, що люди, які живуть ось так просто, в гуртожитку, можуть так багато віддавати іншим, це так вражає. Вночі Люда розповідала історії, як вона хостила в себе різних людей, розповідала про найцікавіші історії, було цікаво отак послухати. Бо я сама так не змогла би, для цього треба бути "розмовного" типу людиною, ахаха. Ааа, це ж Люда також фоловить Христину тренерку, і також цікавиться правильним харчуванням і тд. Була така забавна історія, їдем ми в маршрутці додому, і я розповідаю, що в подорожжі завше беру свою кашу, бо можу їсти лише одну фірму, і кажу що то новоукраїнка, а Люд каже дааа, це теж моя улюблена каша! Ото так збіг, бо мало того, що про цю фірму ніхто не чув, так ще й у нас її доволі важко знайти, бо зараз вона лише в Пакко продається. Ось такі от забавності.
Жаль, що Віку попросили працювати на ці дні, доволі мало з нею бачились, а ще, вона така мілаха, так би й хотілось її десь пофоторафувати, бо фотогенічна така с:
На другий день ми запланували невеличкий пікнік, ми з Людою мали приготовити галети, замовити фалафелі, а потім зустрітись десь о 5-й з Вікою і ще однією дівчиною, Дашою, і піти на пікнік десь за місто. Ми тупо цілий день провели на кухні, разом готовлячи, бо і я і вона таке любим, це класно) Ще замовляли фалафель, бо у них в місті є якийсь відомий чувак, який сам готовить фалафелі і ролли, а потім розвозить їх на велі) Взагалі класно, що у них є такі люди, реально класно, бо в нас я нічого такого не знаю, або просто не знаходила таких людей. А ще, я зрозуміла, що дуже мало знаю про своє місто, і це якось не радує, бо Люда всілякі історії розповідала, типу що це за приміщення чи вулиця і тд. Думаю, треба і про Луцьк дізнатись якісь цікаві історичні факти, бо не діло.
Пікнік був з епіками, бо прийшли на одне гарне місце, розклались, щоб це все пофоткати, а тут приходить тьотка і каже нє, не можна, тут приватна територія, або платіть, або йдіть, ну ми і пішли шукати інше місце, і це якось затянулось на пів години :D але потім це все пофоткали, поїли, пофоткались ще трохи, сторі записували ще, і якось так швидко почало темніти. То ми поїхали ще на одну набережну, звідки відкривався просто гарнюющий вид на Дніпро, жаль лише, що не зловили там захід сонця, бо там було би просто ідеально! А ще, мені дивно було, що по всіляких таких місцях, як набережні, можна отак вночі ходити і не переживати, що там хтось вилізе із-за кущів чи щось таке, доволі безпечно було ходити, хоч і п'яні кадри в маршрутках і на вулицях зустрічались. І ще дивний факт, що у них в маршрутках є кондуктори і всі розмовляють на жахливому суржику, звучить більше як російська ніж бо українська.
Ще, ми вирішили останнього, третього дня, зранку прокинутись і піти зустрічати сонце на дах 16типоврхового будинку, бо вай нот :D Ми ввечері купили сирку з пліснявкою, у нас ще залишились фрукти і ми були ожинку ще купували, бо завше хотілось спробувати сир з пліснявою саме з ожиною, навіть не знаю чому. Тому ми прокинулись в 4:30 ранку! Швидко зібрались, зробили кави в термосі, зібрали їжу та пішли. Але на дах потрапити нам не вдалось, бо було надто рано, і ніхто не виходив з будинку, щоб туди зайти. Тому ми сіли на лавочці біля води з прекрасним видом, розклали наші фенсі делікатеси і отак сиділи і дивились на сонце, було класно) Я була геть забула, що в свому ту ду лісті "що зробити цього літа" колись писала зустрітись схід на даху, і збулось! Потім ми ще пішли до того будинку, щоб просто спробувати пройти, і пройшли, навіть довго чекати не прийшлось. Хоч сам дах був закритий, але там були відкриті балкончики, з яких все видно не гірше, і це був мій перший похід на дах, було класно!
Потім ми повернулись додому, поснідали, навіть не лягли спати, зібрались і пішли в місто. Я не знаю яким чудом, але я погодилась позувати для фото, і навіть не так як раніше, а у всякому фешн-смешн стилі! Я думаю, що це все те, що я не виспалась, але фото вийшли навіть класні)
Потім ми вирішили махнути в зоопарк, бо там був ремонт недавно, і кілька місць зробили в такому футуристичному, бетонному стилі (фото звідти), і о да, там така краса! Навіть старі вольєри такі доглянуті і доволі нормальні по розмірах, але всеодно жаль тварин. Ото ми там походили, пофоткались, і вже прийшов час їхати назад, бо ще мали щось перекусити і зустрітись з Вікою, бо на 15:00 була машина. Аа, ще перед зоопарком заходили в кафешку 'Botanica' називається, там милий дизайн, хоч кава не вразила, але маковий пиріг був смачний, а ще, там можна було взяти собі листівочку з їх лого)
Ну і все, далі ми забігли в львівський круасан поїсти, і побігли на машину. Загалом мені поїздка сподобалась, хоча я себе взагалі некомфортно почуваюсь з новими людьми, але тут не було так напряжно, бо вони самі доволі багато говорять, мені було легше, ахах. Щось думаю, було би якось класно в подорожжі зустрітись, наприклад поїхати знову зимою в одесу, ах, було би класно, бо я на своє дн хотіла би, щоб в справжню зиму, зі снігом, хоч там буде капець як холодно, але!
В машині було капець як душно, а їхати аж 4 години, але я вижила. Хоча тел кілька разів тупо завісав, вже починає мене бісити( Я ж на осінь думала нового купувати, а тут будуть всілякі екстра витрати, то навіть не знаю, але хотілося б звичайно, ех. Потім я на метро добралась знову на вокзал, пішла в пузату поїсти, знову дежавю було, ахах. Сиділа заліпала на відульки пеномеко, бікоз вай нот, ще й він новий кліпець був випустив, краса) А потім сіла на потяг, "пощастило" бути в купешці, де аварійний вихід, і це був ад, бо така духота було, що капець просто, хоча я спочатку швидко вирубилась, але потім прокинулась і куняла з перервами. Потім ще загубила вночі своє кілечко, вже думала капець, не найду, але якимось чудом знайшла, хехе)
Якось не люблю я такі довгі подорожі, тим більше в таку жару, дуже втомлююсь в дорозі, потім живіт вздувається від всього, психологічна давка, і якось себе не дуже почуваєшся( А ще, ненавиджу подорожі, бо потім кучу днів вливаєшся назад в свої графіки, або не вливаєшся, ахаха, бо сьогодні вже чт, а я ще нічого по роботі не зробила( На найближчий час треба сидіти вдома і работать!
Немає коментарів:
Дописати коментар